Про метод Довженко

У 1933 році Олександр Довженко закінчив сім класів, потім школу ФЗН та з 1934 року почав ходити кочегаром, потім матросом на пароплаві “Вірменія” разом з батьком. Тоді стало очевидно, що він володіє гіпнозом. Часто, спочатку заради пустощів, він гіпнотизував матросів, а потім, за необхідністю, почав надавати їм медичну допомогу. Можливо, тоді Олександр Романович зацікавився психотерапією та гіпнозом, почав помічати, що від його слів стає легше хворим. Тоді, в 1936 році, після завершення річних підготовчих курсів, він поступив до Кримського медичного інституту (м.Сімферополь).

В інституті дар Довженко володіти гіпнозом був помічений завідуючим кафедрою психіатрії професором І.М.Балабаном, котрий сприяв тому, щоби скерувати цю здатність студента у необхідне, корисне русло. Сам Довженко не обмежувався навчальною програмою. Він знайомиться з роботами В.М.Бєхтєрєва, І.П.Павлова, І.М.Сеченова, вивчає психіатрію, рефлексологію головного мозку, опановує основи траволікування, цікавиться народною медициною – як вітчизняною, так і східною – тибетською, китайською, японською. Вже після першого курсу почав працювати. Викладав спочатку лікувальну фізкультуру, а потім читав курс анатомії та фізіології людини в Сімферопольському медичному технікумі.

Чотири роки навчання в інституті були для нього справжньою школою. Після його завершення Олександр Романович лікував в Джанкої Кримської області, Цюрюпинську Херсонської області, Чернівцях, Кам’янці-Дніпровському Запорізької області, а з 1948 року зупинився у Феодосії. Спочатку був головним лікарем міського вендиспансеру та на громадських засадах проводив лікування хворих на алкоголізм, наркоманію, тютюнопаління, заїкання, лікував різноманітні неврози та інші психічні захворювання. Працюючи в поліклініці Феодосійского торгівельного порту, лікар Довженко наполегливо експерементує, вдосконалюючи свій спосіб лікування алкоголізму, та, спираючись на павловське вчння про роль слова як всеосяжного подразника, що впливає на людську сідомість, він розробляє оптимальний варіант гіпнотичного сеансу, завдяки якому хвороба відступає. Під час сеансу паціент постійно відчуває вплив лікаря: він заспокоює, надає впевненості, підкорює волю хворого й одночасно відновлює її, адже одним з найважливіших симптомів алкоголізму є відсутність у хворого сили волі.

“Алкоголизм есть утрата личностью воли, и моя задача состоит в том, чтобы вернуть ее вам, – пояснює Олександр Романович хворим. – Сегодня я верну вам утраченную волю. Вы должны поверить в меня, и тогда я вылечу вас”.