Коротко про кодування. 2. Історія

Історія кодування від алкоголізму за методом О. Р. Довженка починається з таланту його автора. З різних джерел до нас доходить інформація про те, що Олександр Романович ходив судовим лікарем і допомагав морякам за допомогою гіпнозу; що він міг, розмовляючи з охороною, пройти на заборонені об’єкти – історій багато. Він мав силу, він мав талант, він умів цілеспрямовано впливати на людей.

У 80-х роках територією колишнього союзу почала ширитися інформація, що у Феодосії з’явився лікар, який заявляє, що за один сеанс гіпнозу може вилікувати хворого на алкоголізм, що до нього величезні черги і ніби то він справді допомагає. Ця інформація викликала потужний резонанс у колі практикуючих лікарів і науковців, тому реакція спротиву була цілком очікуваною.

За словами деяких сучасників пана Довженка мінздравом було сформовано експертну комісію для перевірки роботи “шарлатана”. Негласною метою роботи даної комісії було спростування міфу про чергового цілителя. Проте доля розпорядилася інакше. Довженко прийняв виклик. Під наглядом комісії він відібрав пацієнтів і провів їм лікування, яке у більшості випаків виявилось успішним. Голова комісії став учнем О. Р. Довженка.

Пізніше була заява про те, що Довженко нібито вкрав метод стресопсихотерапії алкоголізму (про назву ви можете прочитати в іншій моїй статті) у пана Рожнова Володимира Євгеновича – видатного лікаря та науковця, якого я також дуже поважаю. Проте дана скарга була вирішена на користь Довженка Олександра Романовича. Я поки що не мав можливості детально вивчити це питання, але точне практичне знання мною методу Довженка та ознайомлення із методом Рожнова з літературних джерел наводить на думку, що мова йде про зовсім різні методи. Імовірно, метод Рожнова є певною складовою частиною кодування, але за своєю суттю вони зовсім різні.

В подальшому метод кодування пройшов перевірку низкою комісій наукових установ та був рекомендований до застосування. Олександру Романовичу виділили чудову будівлю під практику та навчання у м. Феодосії – дачу Стамболі. Міністерством охорони здоров’я були видані накази про навчання методу Довженка та створення лікувальних центрів щонайменше по одному на кожну область колишнього союзу. Автор став старшим науковим співробітником Харківського інституту неврології, психіатрії та наркології і Заслуженим лікарем України. Одна з його учениць писала, що нарешті з’явився метод лікування, за допомогою якого можна ефективно допомагати людям, які стражнають на алкоголізм.

кодування
Довженко О. Р. під час завершального етапу кодування.

Популярність методу мала і зворотній ефект. З’явились недобросовісні учні; з’явились люди, які почали називати кодуванням власні вигадані заходи; з’явилась тенденція до лікування за методом Довженка усих хворих на алкоголізм без попереднього відбору; з’явилось хибне сприйняття у родичів пацієнтів, які чомусь вирішили, що кодувати можна примусово, без бажання самого пацієнта, і почали приховувати від лікарів справжні мотиви та негативне ставлення до лікування; з’явились люди, які почали вважати кодування панацеєю тощо. Профанація, негативний вплив методу на здоров’я лікаря та балачки призвели до спаду популярності кодування гіпнозом за методом О. Р. Довженка. Зірковий час методу, як це зазвичай і буває з революційними ідеями, пройшов, як і час популярності гіпнозу. Так було свого часу з психоаналізом. Так буде і з когнітивно-поведінковою терапією. Такі закони природи, науки та суспільства.

На сьогоднішній день лишилось дуже мало фахівців, які проводять традиційне лікування за методом О. Р. Довженка. Раніше я знав принаймні по одному фахівцю майже у кожній з областей України. Маю велику шану до пана Івана Васильовича Пришляка у місті Тернополі; Володимира Вікторовича Пащенка у Кременчуці; Анатолія Пилиповича Артемчука та його синів у Харкові, зв’язок з якими, на жаль, мною втрачено. На жаль. З часом стає все більше регіонів, де я не знаю жодного. Метод живе в учнях Довженка та їх послідовниках і нащадках. Він стає спасінням для хворих та їх родин, стає поштовхом до гідного справжнього людського життя. Я не знаю скільки ще поколінь будуть нести його у своїх серцях, а коли він втратить душу та остаточно перетвориться просто в одну з послуг. Так багато виявилось пов’язаним із ним у моєму житті.

З повагою, к.м.н., лікар-психотерапевт Іван Юрійович Лобанов.