У вашому домі оселилась тривога?
7 травня 2014
В інтерв’ю інтернет-виданню “The Ukraine Post: новини та аналітика сучасної України” ми розповіли, що робити, якщо хтось із членів родини дуже чутливий до нинішньої ситуації в Україні.
У вашому домі оселилась тривога?
Так уже склалося, що питанням психотерапії в нашій країні тривалий час не приділяли належної уваги. У Радянському Союзі вважалося, що радянська людина здатна самостійно впоратися з будь-якою проблемою, а якщо їй це не вдається — тоді на допомогу завжди прийде колектив. Ставлення до психіатрів було настороженим, зокрема й через те, що державна машина могла використовувати їх у власних інтересах. Тому будь-яке «пси…» викликало недовіру, роздратування, а іноді й щиру неприязнь.
Психотерапія як звична практика
Водночас у США та країнах Європи звернення до психотерапевта поступово стало звичною практикою, хоча ще близько сорока років тому і там ця проблема залишалася актуальною.
Є ситуації, у яких, хочемо ми того чи ні, нам потрібна допомога фахівця. Тривожні стани, тривала депресія, постійні сімейні конфлікти… Крім того, нинішня ситуація в країні, особливо на південному сході, аж ніяк не сприяє зменшенню кількості таких випадків.
Що робити, якщо у вашому домі оселилася тривога?
Що робити, якщо у вашому домі оселилася тривога? Саме про це кореспонденту The Ukrainian Post розповідав психотерапевт Іван Юрійович Лобанов.
У вашій родині є людина, яка, на перший погляд, неадекватно реагує на напружену ситуацію в державі. Вона уникає виходити на роботу й не хоче відпускати на роботу вас. Витрачає значну частину заощаджень на створення недоторканного запасу — на випадок чогось жахливого. Хоче втекти куди завгодно — на схід, на захід, байдуже куди, аби тільки втекти. Не довіряє засобам масової інформації та намагається вловити прихований сенс повідомлень про наближення катастрофи.
Вона намагається врятувати вас, ви намагаєтеся її заспокоїти, але ваші спроби наштовхуються на опір і лише погіршують ситуацію.
У результаті тривога поступово з’являється і у вас, але має інший зміст. Це страх через «неадекватність» близької людини та думки про можливий психічний розлад. Це роздратування через силу її «нераціональних» переконань або відчай через нездатність щось змінити.
Маховик розкручується. Напруження зростає.
Здається, що це якесь замкнене коло, що виходу немає і ви опинилися в глухому куті. Однак це коло можна розірвати, якщо внести нову інформацію та змінити звичну модель поведінки. Для цього необхідно усвідомити кілька речей.
По-перше: ви не знаєте, що буде завтра
Щоразу, коли ви говорите: «Усе буде добре», — навіть якщо на вулиці начебто все спокійно, — ви поводитеся так само, як людина, яку вважаєте неадекватною. Ви намагаєтеся зазирнути в майбутнє, якого не знаєте.
Ви перебираєте на себе роль всевишнього, провидця чи великого гуру, яким насправді не єте. У підсумку двоє людей стають одне для одного неадекватними фантазерами — просто з протилежними поглядами на майбутнє.
Ще кілька місяців тому жителі Краматорська та Слов’янська не могли навіть уявити, що відбуватиметься в їхніх містах. Одні переконували інших, що завтра все буде спокійно.
Тому передусім будьте чесними із самими собою: ви не знаєте, що буде завтра.
По-друге: поважайте переживання близької людини
Поведінка вашої близької людини є адекватною.
Жодна катастрофа, жодна стресова ситуація не існує сама по собі. Вона травмує та вибиває людину з рівноваги настільки, наскільки значущою є саме для неї.
Для однієї людини навіть війна може бути сприйнята як щось звичне, а для іншої смерть папуги може стати справжньою трагедією, тому що цей папуга був надзвичайно важливою та цінною частиною її внутрішнього світу.
Отже, поважайте значущість подій для ваших близьких.
По-третє: поведінка може бути дезадаптивною
Поведінка може бути адекватною, але водночас дезадаптивною.
Занурюючись у переживання про майбутнє, людина руйнує своє теперішнє: роботу, здоров’я, сімейні стосунки.
Водночас вам необхідна енергія, щоб компенсувати наслідки такої поведінки. Тому не забувайте про себе. Це справді дуже важливо.
Якщо у вас буде достатньо внутрішнього ресурсу, ви зможете зберегти сім’ю.
По-четверте: за тривогою стоїть потреба у безпеці
Це випливає з першого пункту: ваша тривожна близька людина поводиться так тому, що не почувається в безпеці.
Її найважливіша потреба — відчувати безпеку.
Саме тому спроби її заспокоїти можуть погіршувати ситуацію. Заспокоювання сприймається як нерозуміння. Нерозуміння — як нехтування. Нехтування — як втрата пильності. А втрата пильності означає небезпеку.
Тому припиніть переконувати людину в тому, що «все буде добре».
Натомість запевніть її в іншому: навіть за найгіршого сценарію ви будете поруч і прийдете на допомогу.
Домовтеся про конкретні дії. Обговоріть усі можливі варіанти дій на випадок війни. Наприклад: якщо зникне зв’язок, якщо оголосять тривогу тощо, ви негайно залишите все, приїдете у визначений час до заздалегідь домовленого місця, зустрінетеся і разом вирушите в безпечне місце.
Головне — пам’ятайте: ці домовленості та ваші запевнення мають бути щирими. Вони повинні відповідати правді, а не бути лише правдоподібною брехнею.
Це мають бути не просто слова, а ваша справжня позиція.
Говоріть правду. Адже саме довіра є ключем до успіху.
По-п’яте: прийміть право близької людини на власне відчуття безпеки
Це випливає з третього пункту: ваша близька людина — нормальна.
Зрозумійте це, прийміть і скажіть їй про це.
Вона має право піклуватися про власну фізичну безпеку, навіть якщо вам її турбота здається надмірною.
Однак не потрібно в усьому їй потурати. Ваша позиція також має право на існування і на повагу.
Ви — частина певної пари або сім’ї. Тому шукайте компроміс.